ЗАВИ́ДНИК, а, чол. Людина, схильна заздрити, у якої заздрість виявляється як вада характеру. Не бажаю я знов, щоб завидники, завше охочі огудити людину хвальних звичаїв, дістали нагоду паплюжити добру славу чесних женщин [жінок] (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 42).
ЗАВИДНИК
Тлумачення слова