ЗАВИ́ДНИЙ, а, е. Який викликає заздрість, вартий заздрості. [Микола:] Ну, що ж? Возний — не взяв його враг — завидний жених. Не бійсь, полюбиться (Іван Котляревський, II, 1953, 35); Для них [учнів] капітан Дорошенко людина завидної долі, їм подобається його незвичайний фах (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 148).
ЗАВИДНИЙ
Тлумачення слова