ЗА́ВОРО́Т, у, чол.
1. Зміна напряму руху; відхилення вбік під час руху. Тачанки вилетіли з обох боків, помчали скажено вперед і, зробивши кожна красивий заворот, застрочили.. кулеметами (Юрій Яновський, I, 1958, 152).
2. Місце зміни напряму руху; закрут, вигин. На завороті [річки] ми здибали рибальського великого човна (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 421); На крутих заворотах колії дрезина може перекинутися (Терень Масенко, Під небом.., 1961, 216).
▲ Заворот кишок, мед. — непрохідність кишечника, викликана перекрученням кишкових петель. Все мінялося, а хвороби людські не мінялися, були.. ті ж апендицити, ті ж завороти кишок (Натан Рибак, Час, 1960, 297).
♦ Заворот голови (у голові) — запаморочення. Уся обстанова в хаті кружляла довкола нього, бо діставав заворот голови (Лесь Мартович, Тв., 1954, 240).