ЗАВОЛОДІВАТИ, аю, аєш, недок., ЗАВОЛОДІТИ, ію, ієш, док., чим.
1. Брати у своє володіння, привласнювати. Василеві не спиться. Думки про Ратієвщину, глибокі думки, як нею заволодіти, не дають очам зімкнутись (Панас Мирний, IV, 1955, 79); — Ми вирішили.. заволодіти бригом й попливти на північ (Юрій Яновський, II, 1958, 71); Юрко й Аніфат зі своїми друзями намагалися заволодіти зібраними грошима (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 84);
// Повністю захоплювати ініціативу в чому-небудь, привертати увагу, зацікавлюючи чимось. — Вірю! Так мені й казали, що ви кохаєтесь в книжках, — невгавав гість. Він заволодів розмовою, і Артем Петрович ніяк не міг вкинути своє слівце (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 29);
// Зосереджувати чиюсь увагу на кому-, чому-небудь. Ця маленька дівчинка зуміла кількома цифрами й цікавими фактами заволодіти увагою своєї аудиторії (Микола Трублаїні, I, 1955, 73).
2. перен. Опановувати, охоплювати кого-, що-небудь. Берегом іде жінка і кричить щось. Я не розбираю слів та, зрештою, не звертаю уваги.. Але керманичами, бачу, заволодіває неспокій (Гнат Хоткевич, II, 1966, 406); Співбесідник скінчив. Зворушення заволоділо присутніми, багато стискало йому руки, декотрі цілувалися (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 31); Гнівні і болісні ревнощі заволоділи Федором (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 256);
// Підкоряти своїм чарам, своєму впливові; полонити. Павло обманював себе удаваною байдужістю. Він не міг заспокоїтись. Марійка заволоділа всім його єством (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 12); Михайло Семенович Щепкін.. так умів підійти до своїх учнів, так у мів заглянути до них у душу і заволодіти їх почуттям, що вони зараз же розуміли його (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 73).