ЗАВОЛОЧЕНИЙ 1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заволокти 1. Вогонь.. вертався докінчувати знищення на зайнятій, тепер уже чорній, заволоченій димами території (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 78); В заволоченому хмарами небі не вгледіти жодної зірки (Натан Рибак, Час, 1960, 760);
// заволочено, безос. присудк. сл. Дивлюся ранком — вже заволочено серпанком сіреньким небо, далі став помалу й дощик накрапати (Леся Українка, I, 1951, 306).
ЗАВОЛОЧЕНИЙ 2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заволочити. Увесь лан засіяний і заволочений (Олекса Стороженко, I, 1957, 32); Рілля ретельно була заволочена бороною (Іван І. Волошин, Самоцвіти, 1952, 45).