ЗАВОЙО́ВНИЦЬКИЙ, а, е. Спрямований на підкорення силою війська країн, поневолення народів; загарбницький. Він [Т. Шевченко] вважав, що у завойовницькій політиці Польщі щодо України були винні поміщики, ксьондзи та королі (Комуніст України, 1, 1964, 76);
// Який здійснює завоювання (у 1 знач.). Українці і росіяни спільно боролися проти завойовницьких полчищ Наполеона (Радянська Україна, 14.IV 1957, 1).
ЗАВОЙОВНИЦЬКИЙ
Тлумачення слова