ЗАВОЙО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до завоювати. Після смерті Ллександра Македонського його держава, що складалася з багатьох завойованих ним країн, нічим не зв’язаних між собою, розпалась (Історія СРСР, I, 1956, 14); Другий орден і медалі, завойовані в бою, — ми по них читаєм далі біографію твою… (Микола Упеник, Вітчизна миру, 1951, 35);
// завойовано, безос. присудк. сл. Довгождану передишку завойовано, але заспокоюватись не час (Олесь Гончар, II, 1959, 184).
ЗАВОЙОВАНИЙ
Тлумачення слова