ЗАВОЇСТИЙ

ЗАВО́ЇСТИЙ, а, е, розм. Задерикуватий; войовничий. Він був у нас хоч і малий на зріст, так завоїстий: було кожного зачепить (Словник Грінченка); Напившись, Максим ставав дуже завоїстим, крикливим, хапався за кий, бив вікна (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 179);  * Образно. В сінях, на подвір’ї людський гомін, іржання коней перемагали завоїсте бурхання зимової стихії (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 156).