ЗАВЕСНІТИ

ЗАВЕСНІ́ТИ, ію, ієш, док., поет. Почати весніти. Широкий обрій завесніє (Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 23);
//  безос. Вже зовсім завесніло, вже жайворонки виспівували в полі, земля протряхла (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 372); [Фауст:] Поглянь, в березах завесніло (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 159).