ЗАВЕРТАТИСЯ 1, аюся, аєшся, недок., ЗАВЕРНУТИСЯ, вршуся, ернешся, док., розм.
1. Іти, їхати назад; повертатися. Як примандровали [примандрували] до зеленого бору: — Оттепер, дівчино, завертайсь додому! (Павло Чубинський, V, 1874, 312); Сідлає козак Коня вороного Та їде на Вкраїну, А за ним, за ним Отець-матуся: «Завернися, мій сину!» (Народна лірика, 1956, 105); Утерла [Катря] сльози і знов швидко завернулася до хати (Марко Вовчок, I, 1955, 221);
// чим. Робити розворот. Кабінет, хоч кіньми завертайся (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 165).
2. Піддаватися на згин, закручування; згинатися. Це м’яка [коса], завернеться жило [жало]. Клеп зіб’єш за один покіс (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 193).
3. рідко. Те саме, що загортатися 1. Вона ж їхала, у велику хустку завернувшися (Марко Вовчок, I, 1955, 178); Мирон любив думати, ось і тепер завернувся ще лучче в кожух, глянув ще раз на зорі й подумав: «А які вони нерівні: онде здорові прездорові, а там усе сама дрібнота..» (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 220).