ЗАВЕ́РГА́ТИ, вергаю, вергаєш, ЗАВЕ́РГНУТИ і ЗАВЕ́РГТИ, гну, гнеш; мин. ч. заверг, ла, ло; док., перех., розм.
1. З силою закидати, закинути. Я скочив, наче вуж звинувсь, ..вирвав шнур, в тій хвилі заверг на шию (Іван Франко, XIII, 1954, 109).
2. Вергаючи, покрити чим-небудь якусь поверхню.