ЗАВЕРЕДУВА́ТИ, ую, уєш, док. Почати вередувати; виявляти незадоволення, примхи. Нікому ніколи не сказав [суддя] лихого слова; коли жінка часом завередувала, уступався з очей; цінив домашній спокій (Осип Маковей, Вибр., 1954, 285); — До вас — на наступний або на третій [урок іду]. — А я тоді не захочу, — знову завередувала Пишна (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 125).
ЗАВЕРЕДУВАТИ
Тлумачення слова