ЗАВЕРБО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до завербувати. Сидір і Балябін принесли кілька десятків мечів.. їх виготовив сільський коваль, завербований ними ще раніше в недалекому селі (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 57);
// у знач. ім. завербований, ного, чол.; завербована, ної, жін. Людина, яку завербували, яка завербувалася. Не встигли «побратими» упоратись з пожежею, як розкотилася чутка, що до ям на роботу йдуть завербовані (Петро Колесник, Терен.., 1959, 65);
// завербовано, безос. присудк. сл. Вже при допомозі Василя Козака завербовано для роботи в госпіталі.. мало не півсотні студенток (Федір Бурлака, М. Гонта, 1959, 196).
ЗАВЕРБОВАНИЙ
Тлумачення слова