ЗА́ВДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до завдати 1—5. Недобре, мстиве почуття душило його [Богдана]. Палив біль щойно завданої образи (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 21); Йому [Т. Г. Шевченкові], завданому за писання віршів у москалі, ..довелося почути журливу пісню матроса з Островної (Панас Мирний, V, 1955, 305);
// завдано, безос. присудк. сл. — Доню моя, доню, ..Чи тебе завдано, А чи запродано (Павло Чубинський, V, 1874, 744).
ЗАВДАНИЙ
Тлумачення слова