ЗАВАЛЯ́ЩИЙ, а, е, розм.
1. Який довго валявся, валяється де-небудь; закинутий, непотрібний. Куди оком не глянеш [на ярмарку], то усе люди.. Тут суздальці з богами та з книжками завалящими, а побіля їх сластьониця з грубкою (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 13); Закамарок був сховищем усякого завалящого церковного майна (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 93);
// Який довго не використовується, лежить без певного призначення. Турбай підняв дівчинку на руки, намагаючись відшукати в кишенях якусь завалящу цукерку (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 212).
2. перен. Який не відповідає певним вимогам, ні на що не здатний (про людину). Для вінчання Лободи з і Лашкою Заблудовський добув якогось завалящого попа-розстригу чи ксьондза, позбавленого звання за розпусту (Іван Ле, Наливайко, 1957, 241); В інших жінок чоловіки як чоловіки, а в неї, звісно, попався самий завалящий і недбайлиця (Михайло Стельмах, II, 1962, 235).