ЗАВАЛЬ

ЗА́ВАЛЬ, і, жін., збірн., розм. Велика кількість чого-небудь зваленого, накиданого. Вони читали довгі й скучні романи.., витягнені в коморі з покритої пилом завалі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 323); Потужні крани підхоплювали багатотонний, щойно відбатований брухт, перекидали його на берег, там була його вже ціла заваль (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 249);
//  Товар, який залежався непроданий (перев. недоброякісний). [Кирпа:] Наша [крамниця] супроти його, як хлів проти горниць. Отака кумерція!.. Завалі та гнилі тепер вже не продаси, годі (Марко Кропивницький, IV, 1959, 209).