ЗАВАЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до завалити. Вихід [у море] був завалений. Навіть вельбот ледве зміг перебратись через замілену протоку (Микола Трублаїні, I, 1955, 189); Вулички [в Філіппополі] тісні, турецькі доми без вікон на вулицю, ..турецькі базари завалені виноградом (Леся Українка, V, 1956, 157); Довгий низький підвал.. весь був завалений меблями, валізами, клунками (Олесь Гончар, III, 1959, 144).
2. у знач. прикм. Який завалився. Білий димок ліниво здіймався над грузом завалених стін (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 93); Марія відсахнулася від бруствера, одбігла в завалений хід сполучення (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 372).