ЗАВ’Ю́НИ́ТИСЯ, в’юниться, док., рідко. Почати в’юнитися. Шалено крутився в своїй клітці ремінний пас.. Закучерявилась, зав’юнилась стружка (Олесь Донченко, III, 1956, 401); Ось вона [коробочка] розлетілась, і з неї зав’юнилася на пом’яту траву якась стрічка (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 74); * Образно. Вони втекти вже не могли. Треба було десь заховатися, і вони зав’юнилися поміж купками бадилля (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 79).
ЗАВ’ЮНИТИСЯ
Тлумачення слова