ЗАВ’Я́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до зав’янути, завяти.
2. у знач. прикм., перен. Виснажений, кволий (про людину). Син оброслий, зав’ялий, замлілий, невістка — як та калина… (Панас Мирний, IV, 1955, 44).