ЗАУ́МНИЙ, а, е. Хитромудрий; нісенітний, безглуздий. — Там є величезна помилка, коли порівняти твою роботу з роботою всіх інженерів, які будували ракету. — Не розумію. Це в тебе якась заумна, шизофренічна теорія (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 163); Вчителеві словесності така «філософія» в класному творі одинадцятилітнього хлопчини здалася, мабуть, дуже заумною (Олесь Донченко, VI, 1957, 581); Син кріпака й революціонер, Шевченко не любив дешевої манірності і заумних викрутасів (Радянське літературознавство, 2, 1964, 20).
ЗАУМНИЙ
Тлумачення слова