ЗАТИ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до затихнути. Вся їхня увага була прикута до затихлого міста (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 30); Над затихлим плацем розітнувся різкий вигук (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 199); Вуха [хлопця] ще повні перестуку затихлих дівочих кроків (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 360).
ЗАТИХЛИЙ
Тлумачення слова