ЗАТИХА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до затихати. Вона прислухалася до останніх звуків затихаючої в селі весільної музики (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 31); Вони повільно йшли затихаючими вулицями міста (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 101).
ЗАТИХАЮЧИЙ
Тлумачення слова