ЗАТВО́РНИК, ЗАТВІ́РНИК, а, чол., церк. Чернець, що не залишає своєї келії, не спілкується з людьми. Скільки-то напастей і спокус зазнавали святі затворники від лукавих чортів, перевтілених у багатих вельмож з повними жменями золота (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 396);
// перен. Про людину, що живе самітно, уникаючи спілкування з іншими. Наче пташка, вчув я крила, Я, затвірник городський (Павло Грабовський, I, 1959, 193).
ЗАТВОРНИК
Тлумачення слова