ЗАТУ́РКАНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до затуркати 2. Трагедія в тому, що та його добра, по-своєму розумна мама надто вже затуркана життям, надто вже обмежена в силу обставин у своєму світогляді, щоб зрозуміти пориви сина (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 258).
2. у знач. прикм. Заморочений, отупілий. — Та пустіть її до біса, — крикнув затурканий писар. Молодицю пустили (Марко Вовчок, VI, 1956, 233); Серед них і земляк один — Хтодот Ткаченко, худенький, блідий, хворий, затурканий хлопчина (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 64).