ЗАТУРБО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до затурбувати. А він лежить у домовині Покритий квітами, вінками, Не затурбований думками — Такий ясний, спокійний нині! (Микола М. Тарновський, З далекої дороги, 1961, 458).
2. у знач. прикм. Стурбований, схвильований. — А все-таки щось таке мусить там бути, — мовив затурбований.. комісар (Іван Франко, IV, 1950, 168);
// Який виражає турботу, занепокоєння. — Що там поробляєш? — повторив я лагідніше своє питання. — Нічого. Шукаю.. і не знаходжу, — відповів [Нестор] затурбованим голосом (Ольга Кобилянська, III, 1956, 45); Затурбоване обличчя.