ЗАТУ́ПЦЯТИ, яю, яєш, док., розм.
1. Почати тупцяти, топтатися на одному місці, переступаючи з ноги на ногу; затупцювати. Кінь затупцяв на місці, потім, відчувши впертого верхівця, рвонув щосили й помчав легкою пір’їною (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 8).
2. Піти, попрямувати куди-небудь. Двором затупцяли коні й задеренчало цебро, певне, фурман водив коні до води (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 42).