ЗАТУПАТИ, аю, аєш, док.
1. Почати тупати, бити ногами об землю, підлогу і т. ін. Дівчина знову вскочила в хату, затупала голими ногами, червоними, як у гусака, захукала в руки (Панас Мирний, II, 1954, 210); Музика заграла, і ноги затупали знову (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 242);
// також на кого. Затопати ногами на одному місці, виявляючи гнів, обурення, нетерпіння і т. ін. — Прибирай, — кажу, — сам, коли наробив такого! — Як же скочив він [панич], як затупа ногами… — Я тебе на вулицю викину! Я тобі і се, я тобі і те! (Панас Мирний, III, 1954, 170); До управителя підбіг Митько схвильований — кінь вже втік: вуздечку показує. У правитель аж ногами затупав на хлопця (Андрій Головко, I, 1957, 370).
2. Піти, побігти куди-небудь. Надворі загуркотів віз, затупали коні (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 45); Дівчинка тихенько засміялася, затупала ніжками по щаблях драбини і з самого останнього сміливо зіскочила на сіно (Михайло Стельмах, II, 1962, 77).