ЗАТУМАНІТИ

ЗАТУМАНІТИ, ію, ієш, док. Те саме, що затуманитися. Вагони рушили. Мов плівка, затуманіло все кругом… (Володимир Сосюра, II, 1958, 140); Павлик стояв збентежений. Він не чекав глузування. Його банькаті, наче дві блакитні бульби, очі затуманіли (Олесь Донченко, VI, 1957, 17); Зроду бравий запорожець Ні сльозинки не пролив; А тепер стоїть понурий, — Вид його затуманіє (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 252).
♦ В очах затуманіє кому, безос. — хтось опиниться в стані, близькому до непритомності. [Василь:] На нашім кутку таких дівчат і заводу нема. Як гляне, як поведе очима, як зниже плечима, то так тобі в очах І затуманіє (Марко Кропивницький, II, 1958, 116).