ЗАТУ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до затулити. Дід в роздумах підійшов до будівлі, вікна і двері якої були затулені матами (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 428); Він стояв передо мною німий, з затуленими устами, а нерухомими скляними очима — страшний (Іван Франко, VI, 1951, 312);
// затулено, безос. присудк. сл. В цій хаті ще горіло світло, тільки знадвору не було видно, бо віконце було щільно затулено чорною хусткою (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 189).
ЗАТУЛЕНИЙ
Тлумачення слова