ЗАТУ́ЛА, и, жін.
1. розм. Предмет, яким що-небудь затуляють, закривають. Марія витопила піч. Закривши її затулою, спинила прання (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 322); Татари відкрили затулу й помітили Настю (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 141).
2. діал. Відлога у верхньому одязі; каптур, капюшон. — Підніми затулу, то воно затишніше буде од вітру (Словник Грінченка).