ЗАТРИ́МАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до затримати. Піднятий по тривозі корпус Жюно був затриманий біля села Синявіна великими скупченнями піхоти князя Багратіона (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 180); Для мене стало цілком ясно, що Гончарук був затриманий випадково.. А раз так, то для чого тримати людину під арештом? (Федір Бурлака, М. Гонта, 1959, 80); [Любов:] Я не можу сказати, щоб вона була мені дуже близька. Сю ілюзію робить більше звичай говорити на «ти», затриманий з дитячих літ (Леся Українка, II, 1951, 38);
// затримано, безос. присудк. сл. Пізні посіви озимої пшениці.. не гинуть, якщо на них було затримано сніг (Колгоспник України, 5, 1958, 17); У Кузнецова не виявилось ніяких документів.. За це його і затримано (Андрій Головко, II, 1957, 522);
// у знач. ім. затриманий, ного, чол., затримана, ної, жін. Людина, яку затримано. [Петерсон:] Ви побачили, що затриманий чинив поліцейським опір (Ярослав Галан, I, 1960, 412).
2. у знач. прикм. Який має невелику швидкість і т. ін.; уповільнений (про дію, рух). І ви бачили, і я бачив — і в кінохроніці, і в кінофільмах фіксування матчів, — і в звичайній дії, і в затриманій (Остап Вишня, 1, 1956, 406).