ЗАТРУЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАТРУЇТИ, трую, труїш, док., перех.
1. Додаючи отрути, робити що-небудь отруйним; отруювати. Затруювати ґрунт гексахлораном можна лише там, де в міжряддях не вирощують овочевих культур (Колгоспник України, 5, 1958, 39); — А затруїв кислиці хто? — Одна циганочка (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 475);
// Насичувати повітря їдкими запахами. Душно в хаті. Гас у лампі блима, Чадом всю кімнату затруїв… (Леонід Первомайський, II, 1958, 275).
2. перен. Згубпо впливати на кого-, що-небудь. Все затруїли в мені, все приглушили, підтяли в зароді (Іван Франко, I, 1955, 330).
3. перен. Робити неприємним, тяжким, безрадісним. [Галя:] Сваритись доведеться з батьком, а я цього не хочу, це мені затруїть життя (Володимир Самійленко, II, 1958, 141).