ЗАТРУДИТИ, удить, док., розм.
1. Почати трудити, боляче стискувати. І знову невсипуща журба захопила її в свої цупкі обіймища, занудила та затрудила материне гаряче серце (Панас Мирний, IV, 1955, 297).
2. безос., у чому, в що. Про виникнення болю в чому-небудь. — Не знаю я, чарівна незнакомко, хто ти така,.. — став я промовляти, вперши на сусідку очі, що аж у лобі затрудило (Степан Васильченко, I, 1959, 185); Він, вхопивши металевий уламок, розмахнувся ним, як молотобоєць, і з усієї сили вдарив по замку. Затрудило в руки, аж самому блиснуло в очах, і замок розчахнувся (Олесь Гончар, III, 1959, 379).