ЗАТРЕ́БУВАНИЙ, а, е, канц. Дієпр. пас. мин. ч. до затребувати. В 1819 році від поміщиків були затребувані відомості про розміри їх земельних володінь (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 217);
// затребувано, безос. присудк. сл. Камищук зовсім тихо промовив: — Сина в мене, Григорія, поліція забрала… Попервах держали в тюрмі в Чернігові, а це затребувано у Київ (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 183).
ЗАТРЕБУВАНИЙ
Тлумачення слова