ЗАТОРГОТІ́ТИ, очу, отиш, док., розм. Почати торготіти; затарахкотіти. Заторготіла в сінях залізна клямка (Олесь Донченко, IV, 1957, 126); Заторготіло долото по залізу, зашарудів пісок по емалі (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 26);
// чим, у що. Застукотіти, загуркотіти. Катерина в кутку заторготіла кочергою (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 76); У двері заторготіли. Старша дружка підійшла і суворо запитала: — Хто там? (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 149).
ЗАТОРГОТІТИ
Тлумачення слова