ЗАТОНКИ́Й, а, е, розм. Надто тонкий. На ранок їм [хлопцям] забрили чуба І в прийом жовнірський повели. Із прийому постоли вернули — Для походів шкіра затонка (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 59); До поважної Ревиної статури не пасує лише голос. Він затонкий, лементливий (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 108).
ЗАТОНКИЙ
Тлумачення слова