ЗА́ТХЛІСТЬ, лості, жін.
1. Неприємний запах гнилі, сирості. — І страву з неї [дощової води] варите? — І страву варимо… Тільки в борщ треба цибулі та часнику багато накришувати, щоб затхлість усю перебити… (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 29).
2. перен. Відсталість, рутинність. Ідея абсолютизму, бюрократичне «чинопочитаніє», затхлість.. — от чим характеризується тодішня, навіть краща, частина галицької інтелігенції (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 29); Життя повітових чиновників обмежувалося дріб’язковими інтересами, які вбивали живу душу, благородні волелюбні поривання. На всьому лежала печать затхлості, відсталості, консерватизму (Історія української літератури, I, 1954, 382).