ЗАТЮКАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. неперех. Почати тюкати. — А-га-га! А тю! а держи! — засвистіли, затюкали хлопці. Тінь звернула вбік і швиденько побралась у лози (Степан Васильченко, I, 1959, 308).
2. перех. Висміяти кого-небудь, вигуками виявляючи зневагу. [Ксенія Михайлівна:] Коли б котрийсь наймит найнявся за півціни проти других, то хіба його не затюкали б? (Марко Кропивницький, IV, 1959, 95); Ніколи в житті такого сорому не мав, як біля каси. Мене робітники мало не затюкали (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 230);
// Залякати, часто покрикуючи на кого-небудь. Наймичок вони [господарі] затюкали вже так, що ті втратили не тільки дар мови людської, а й здатність пересуватись (Петро Колесник, Терен.., 1959, 218).