ЗАТЯ́ЖКО, розм. Присл. до затяжкий. Було б затяжко людям в світі жить І, дивлячись в минуле, пам’ятати Будь-кожну пережиту в щасті мить, — Це добре знають на війні солдати (Леонід Первомайський, II, 1958, 206);
// у знач. присудк. сл. — Най буде в нас за рядом щороку інший війт, бо на одного, то затяжко (Лесь Мартович, Тв., 1954, 174).
ЗАТЯЖКО
Тлумачення слова