ЗАТІПАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.
1. Почати тіпатися, трястися; тремтіти, здригатися (про тіло людини та його частини). Дрібно затіпалися вузькі жіночі плечі (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 79); Аж затіпався старий від гніву (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 203); Вона [циганка] затіпалася вся.. — Люди, я не брала грошей, — промовила тужно й благально (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 63);
// Почати різко, судорожно сіпатися, шарпатися (про обличчя та його частини); засіпатися. Підборіддя затіпалося, обличчя сіпала мишка… (Панас Мирний, III, 1954, 241); Затіпалась над лівим оком повіка (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 77); У маленького [полоненого] дужче затіпалась ліва щока. Він схопився за неї обома руками, але не міг зупинити шарпання м’язів (Юрій Яновський, I, 1954, 146).
2. перен. Почати швидко колихатися з боку на бік. Вилетів, як буря, аж двері затіпались на старих завісах (Степан Васильченко, I, 1959, 256); Дзвоник над ворітьми затіпався, мов у лихоманці (Іван Микитенко, I, 1957, 178); Язичок полум’я у каганчику на столі раптом здригнувсь і затіпався сполохано (Андрій Головко, II, 1957, 607);
// Почати прискорено, напружено битися (про серце). Чогось затіпалось серце Петрове, коли він зачув той гомін (Панас Мирний, I, 1954, 349); Два постріли враз. Обірвались думки, Затіпалось серце: стріляють? У кого? (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 46).