ЗАТЕРТИЙ

ЗАТЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до затерти 1—6. Йойна.. вдивлявся в недобре затерті сліди, що вели з його кошари до Нутового паркана (Іван Франко, IV, 1950, 21); [Шумейко:] Чи туди ж я потрапив? Бо на воротях номер трохи затертий (Іван Микитенко, I, 1957, 433); Він виразно стоїть перед моєю душею, бо не закритий, не затертий ніяким іншим пізнішим образом… (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 69); — Прошу приписати мене до колгоспу! — закричала [баба], затерта між людьми (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 280); Затертий старим салом та часником борщ був на славу (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 186).