ЗАТЕ́РПЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до затерпнути. Оксен.. розминав затерплі від довгого сидіння ноги (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 87).
2. у знач. прикм. Негнучкий, онімілий. Незнайомець нарешті прокинувся від своїх дум, зиркнув на сонце.. і, обережно спустившись з каменя, затерплими ногами пошкандибав до санаторію (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 29).