ЗАТЕНЬКАТИ, ає, док., розм.
1. Почати тенькати, видавати звуки, що нагадують подзвякування, подзвонювання.
2. перен. Почати здригатися, тремтіти, боляче стискатися від страху, радості і т. ін. (перев. про серце). У Михайла заблищали очі. Холодна крапелька скотилася по щоці. Затенькало болями серце (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 155); Від того запитання під грудьми в неї щось тривожно затенькало (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 167);
// безос. На нас з Пилипом Федоровичем націлили апарат. У мене аж в ногах затенькало (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 104).