ЗАТЕЛЕ́ПУВАТИЙ, а, е, фам., зневажл.
1. Неохайний.
2. Вайлуватий. На взір [Петро] ніби й лемехуватий і зателепуватий, бо як почне розмовляти, то висмикує помаленьку з рота слова, неначе висмикує за гичку буряки з затужавілої грядки (Нечуй-Левицький, III, 1956, 281).