ЗАТЕЛЕ́ПАНИЙ, а, е, фам., зневажл.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зателепати.
2. перен. Ні на що не здатний; нікчемний. Інші ґазди як ґазди; а він такий зателепаний, як колєра [холера] (Василь Стефаник, I, 1949, 33); — От що їй на голові! Господиня моя зателепана! Які співаночки виводить! — перебила гнівно Лесиха (Іван Франко, I, 1955, 62).