ЗАТАВРОВАНИЙ

ЗАТАВРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до затаврувати;
//  затавровано, безос. присудк. сл. У «Наймичці» [Карпенка-Карого] втілено глибоку ідею великого суспільного значення У ній звеличено найбільш пригноблену й безправну частину селянства, затавровано прокляттям експлуататорську верхівку села (Стеценко, Життя К.-Карого, 1957, 91).