ЗАТАКАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. Почати видавати рівномірні звуки (про механізми). Малий годинник нервово забився, затріпотів, чітко затакав (Мирослав Ірчан, II, 1958, 104);
// безос. Грізна тиша. Аж ось — вибухнуло, затакало, і ліс, що спереду, зареготавсь, застогнав (Андрій Головко, I, 1957, 65).
2. Почати такати, вимовляти «так», стверджуючи що-небудь. Чоловік вдоволено затакав (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 144).