ЗАСИПЛЯТИ, яю, яєш, недок., розм.
1. неперех. Те саме, що засипати 2. — А чого ви пізно засиплясте? Хто ж вам спати не дає? — гнівно Лелія спитала (Леся Українка, III, 1952, 489); Діти сходяться разом докупи і шепочуть на печі та й засипляють без вечері (Василь Стефаник, I, 1949, 99).
2. перех. Просипати яку-небудь подію, явище. — Зелена діброво, скажи мені правду, Хто такий у світі зорю засипляє (Павло Чубинський, V, 1874, 486).