ЗАСВІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до засвітити 1 1. Оксана В вікно поглядає На Лисянку засвічену (Тарас Шевченко, I, 1951, 126); * Образно. Та був у нім [І. П. Котляревському] завдаток сил багатий, І огник, ним засвічений, не згас (Іван Франко, X, 1954, 140);
// засвічено, безос. присудк. сл. Вулиці міста сяяли яскравими вогнями: вуличні ліхтарі засвічено, як у свято (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 420).
ЗАСВІЧЕНИЙ
Тлумачення слова