ЗА́СТУМ, а, чол., діал. Глухий закуток; глушина. [Фауст:] Вітки, що опали в застумі духмянім, Малюються чіткіш передо мною (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 198); * У порівняннях. — Прощай, Остапе!.. Чи не краще було б нам і не знатись з тобою, не чувати, що по таких орандах, мов у пущі по звірячих застумах, діється? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 30).
ЗАСТУМ
Тлумачення слова